ВОВЧИЙ МІСЯЦЬ
Волков Олексій .

ВОВЧИЙ МІСЯЦЬ.

Герой роману «Вовчий місяць», колишній вчитель історії, під Новий рік в глушині українських лісів відкопує унікальну знахідку. В цей же час один з найвпливовіших магнатів Південної Америки таємно вирушає в Україну, де на момент його приїзду скоєно кривавий резонансний злочин – масовий розстріл людей. Не пов’язані, на перший погляд, між собою події стають основою карколомного сюжету, де головний герой змушений протистояти цілому світу. Проти нього безжальна корумпована система, готова в будь-який момент знищити непокірну людину, яка, ніби скабка на гладенькій дошці, заважає усім. Чи можливо перемогти в такій ситуації?

Герої книжок Олексія Волкова завжди борються до останнього, а читачу пропонується пережити ще одну непересічну гостросюжетну історію, яку майстерно змоделював неперевершений маєстро українського детективу. Імена героїв та назви міст вигадані. Будь-який збіг з реальними подіями є випадковим.

Рукопис роману нагороджено Спецвідзнакою Міжнародного літературного конкурсу «Гранд-Коронація слова – 2015»

85,00 ₴ 85.0 UAH

85,00 ₴

Купити
  • ISBN: 978-966-8659-74-4
  • Автори: Волков Олексій
  • Мова: Ukrainian / українська
  • Обкладинка: тверда
  • Видавництво: Нора-Друк
  • Рік видання: 2016
  • Сторінок: 464
  • Серія: Морок
  • Категорія: Всі

Про автора

Олексій Волков


Схожі видання

Гарасим Андрій

БОРГИ НАШОГО ЖИТТЯ

Волков Олексій

ЕМІСАР

Волков Олексій

СЛІД НА ВОДІ

Кокотюха Андрій

ТЕМНА ВОДА


Середній

5

1 кометар

avatar
Kira Malko

Published on липень 15-го 2018, 6:28:12 вечора

Це найкраще, що я читала в своєму житті. Так само я казала і про попередню книжку Франчески Меландрі, «Ева спить». Я так доволі часто кажу, і ніколи не брешу.

«Вище від моря», як і «Ева», дотикається до політики, але рівно настільки, щоб це було цікаво. Тут, як і в «Еві», йдеться про кохання, але подано це так, щоб не засумували любителі читати про політику. Тут є і роздуми про революцію, і зворушливі спогади з особистих історій персонажів, і брутальні подробиці тяжкого існування у в’язниці – в’язнів і наглядачів. І все це – на такому собі мальовничому безіменному Острові – був би райським куточком, якби його не використовували за іншим призначенням. Бо, якщо хочеш когось відокремити від світу, «немає стіни вищої, ніж море». Слова, назви і називання в цій історії мають особливе значення. Меландрі взагалі дуже точно оперує ними, вона фактично сюжет будує на окремих словах, і добре, що переклад зберігає цю майстерність. Що ще радує і захоплює, як і в «Еві», – це повна відсутність будь-яких авторських суджень, співчуття чи повчання. Відсторонений, але скрупульозний погляд і збалансованість викладу – характерні фішки Меландрі. Рефлексія і спогади в неї ненав’язливо влітаються в розвиток подій і рухають сюжет.

Ще одна дуже рідкісна штука: персонажі тут, як і обставини, в яких вони опиняються, немов самі себе творять і зображають. Коли тут і там натрапляєш на дуже виразні, але побіжні натяки – і вони одразу відкривають значно ширшу перспективу, дають значно глибше уявлення про те, що, як і чому. Такі натяки неможливо виокремити чи спланувати – вони формуються самі вже під час письма і, мабуть, свідчать про «живість» персонажів і реалістичність художнього світу.

Ну а ще ця історія спонукає до переосмислення значення слова «пощастило».